Чому переходять на XeLaTeX
Системні шрифти, складні писемності, шаблони з fontspec.
Чому переходять на XeLaTeX
LaTeX — це мова, але компілюють її кілька рушіїв, і вони відрізняються за можливостями. Традиційний рушій — pdfLaTeX, а два сучасні — XeLaTeX і LuaLaTeX. Головна причина переходу на XeLaTeX — шрифти: pdfLaTeX використовує лише шрифти, спеціально підготовлені для TeX, а XeLaTeX завантажує будь-який шрифт OpenType або TrueType, установлений у вашій системі, за його звичайною назвою.
Три причини перейти
Перша — прямий доступ до системних шрифтів. З пакетом fontspec вибір шрифту займає один зрозумілий рядок, і не потрібно, щоб для потрібної гарнітури існував окремий пакет для TeX. Чи то \setmainfont{Inter} заради сучасного вигляду, чи Times New Roman за вимогою журналу, механізм однаковий:
\usepackage{fontspec}\setmainfont{Times New Roman}fontspec потребує XeLaTeX або LuaLaTeX; у pdfLaTeX він просто видає помилку. Шрифти можна також тримати в теці проєкту, а не в системі, як показано в уроці файл шрифту поруч із проєктом.
Друга — рідна підтримка Unicode та складні писемності. XeLaTeX читає вхідний текст у UTF-8 напряму й обробляє системи письма, з якими pdfLaTeX не впорається, зокрема арабську, деванагарі, китайську, японську та корейську, з правильним формуванням гліфів і, завдяки пакету polyglossia, з коректними переносами та напрямком письма для кожної мови. Якщо ваш документ змішує писемності або навіть просто цитує ім’я з незвичними діакритичними знаками, цього одного вже досить, щоб визначити рушій.
Третя — шаблони, що вирішують за вас. Багато сучасних шаблонів CV, дисертацій і презентацій підключають fontspec або polyglossia у перших рядках, і такий шаблон компілюється лише в XeLaTeX чи LuaLaTeX. Якщо завантажений шаблон одразу зупиняється з помилкою, що згадує fontspec, виправлення — змінити рушій, а не редагувати шаблон.
Чим доводиться поступитися
Компроміси скромні, але реальні. Деякі пакети, розраховані на pdfLaTeX, не працюють, насамперед розширення шрифтів у microtype, яке XeLaTeX підтримує лише частково. Компіляція також триває трохи довше. Деякі старіші видавничі процеси журналів досі припускають pdfLaTeX, тож перед поданням рукопису, зібраного в XeLaTeX, перегляньте вимоги журналу чи конференції. LuaLaTeX має ті самі можливості зі шрифтами й Unicode та додає скриптування мовою Lua. З цих двох обирайте той, що названий у вашому шаблоні або у вимогах видання. Документи на основі fontspec зазвичай компілюються в обох.
Вибір на практиці
Розумне правило: використовуйте pdfLaTeX, коли на нього розрахований шаблон журналу чи конференції, а XeLaTeX для всього, де шрифти обираєте ви: дисертацій, CV, слайдів і багатомовних документів. Вбудований у Oleafly рушій заснований на XeTeX (Tectonic), тому документи з fontspec компілюються в ньому без жодного налаштування рушія. Типова помилка — змішувати епохи, наприклад підключати fontspec разом зі шрифтовими пакетами лише для pdfLaTeX, як-от newtxtext. Оберіть одну систему шрифтів на документ, і питання рушія здебільшого вирішиться саме собою.