Звички natbib проти команд biblatex

Цитування в дужках і в тексті та назви команд, що їх замінюють.

Звички natbib проти команд biblatex

Цитування за схемою «автор-рік» потребує двох видів команди цитування. Іноді автори є частиною вашого речення, як-от «Кнут (1984) запровадив літературне програмування». А іноді цитата — це примітка в дужках, як-от «Літературне програмування поєднує код і текст (Кнут, 1984)». Звичайний \cite такої різниці не розрізняє, тому й існує пакет natbib, і тому biblatex постачає власний набір назв для тих самих завдань. Якщо ви вивчили один пакет, а вам дали шаблон з іншим, ця сторінка — таблиця відповідників.

Команди natbib

\usepackage{natbib}
\citet{knuth84} % Knuth (1984)
\citep{knuth84} % (Knuth, 1984)
\citep*{knuth84} % (Knuth, Lamport, and Mittelbach, 1984): full author list

Мнемонічне правило: \citet — текстова цитата (textual), що читається як частина речення, а \citep — цитата в дужках (parenthetical). Варіанти із зірочкою друкують повний список авторів замість «та ін.», що іноді потрібно, коли ви цитуєте працю вперше. natbib також пропонує \citeauthor лише для прізвищ, \citeyear лише для року та необов’язковий аргумент для номерів сторінок, як-от \citep[p.~42]{knuth84}. natbib — пакет з доби препроцесорів: він працює з класичним BibTeX і сумісним стилем .bst, наприклад plainnat чи apalike.

Відповідники в biblatex

biblatex охоплює те саме, але з іншими назвами. \textcite{knuth84} дає текстову форму «Knuth (1984)», \parencite{knuth84} дає форму в дужках «(Knuth, 1984)», а простий \cite{knuth84} дає просту цитату, вигляд якої залежить від підключеного стилю. Для решти теж є прямі аналоги: \citeauthor, \citeyear, а також префікс і постфікс для таких речей, як номери сторінок, що пишуться так: \parencite[see][p.~42]{knuth84}. Якщо проблема в м’язовій пам’яті, biblatex має навіть параметр пакета natbib=true, який визначає \citet і \citep як псевдоніми, і міграція стає майже безболісною.

Перенесення документа з natbib на biblatex

Ваш файл .bib змінювати зовсім не треба. Обидві системи читають ту саму базу даних. Міграція зачіпає лише преамбулу та збирання. Приберіть \usepackage{natbib} і рядок \bibliographystyle, потім підключіть \usepackage[backend=biber,style=authoryear]{biblatex} і вкажіть свою базу через \addbibresource{refs.bib}. Замініть \bibliography{refs} наприкінці документа на \printbibliography. Нарешті, переконайтеся, що під час збирання запускається biber, а не bibtex: biblatex зберігає дані в іншому форматі, і старий бекенд мовчки не дасть жодного результату. Якщо не хочете чіпати основний текст, збережіть назви команд natbib за допомогою параметра сумісності, і зміниться лише преамбула.

Що обрати

Якщо шаблон журналу вже підключає natbib, лишайтеся з ним. Боротьба з файлом класу рідко буває виправданою. Для нових документів, де вибір за вами, biblatex гнучкіший і краще працює з Unicode. Ширше порівняння є в уроці Класичний BibTeX або biblatex, а про подальшу зміну стилів ідеться в уроці Числовий, авторський, журнальний стилі.

Назад до Цитуйте свої джерела