Посилання всередині PDF
hyperref, url, href, кольори та метадані PDF.
Посилання всередині PDF
PDF — це не просто папір на екрані. Він може містити живі посилання: URL-адреси, на які можна клацнути, перехресні посилання, що переходять до потрібного рисунка, цитування, що переходять до бібліографії, і бічну панель структури, побудовану із заголовків ваших розділів. У LaTeX усе це забезпечує один пакет: hyperref. Підключіть його, і кожен \ref, \cite та запис змісту у вашому документі непомітно стане клікабельним, без жодних змін в іншому вихідному тексті.
Підключення та налаштування hyperref
\usepackage[colorlinks=true,linkcolor=blue,citecolor=blue,urlcolor=blue]{hyperref}\url{https://oleafly.com}\href{https://oleafly.com}{Oleafly}\hypersetup{pdftitle={My Paper}, pdfauthor={You}}Параметри в квадратних дужках керують виглядом посилань. Типово hyperref малює кольорову рамку навколо кожного посилання, і більшості людей це не подобається. Параметр colorlinks=true замінює рамки кольоровим текстом, а три параметри кольору розподіляють його за типом посилання: linkcolor стосується внутрішніх переходів, як-от посилання на розділи й рисунки, citecolor стосується цитувань, а urlcolor стосується вебадрес. Розділення важливе, бо стаття, густо насичена цитуваннями, інакше може перетворитися на суцільну синю стіну.
url і href
Ці дві команди виконують різні завдання. \url{...} друкує саму адресу моноширинним шрифтом і робить її клікабельною, і це те, що потрібно в бібліографії чи виносці, де читач має бачити, куди веде посилання. \href{address}{text} ховає адресу за будь-яким текстом, який ви задасте, як посилання на вебсторінці. Надавайте перевагу \url у документах, які можуть друкувати, бо підпис \href не дає читачеві паперової версії змоги ввести адресу вручну.
Практичний бонус: \url уміє розбивати довгі адреси на рядки без вставлення дефіса, який зіпсував би адресу, чого звичайна URL-адреса, набрана моноширинним шрифтом, зробити не може.
Метадані PDF
\hypersetup дає змогу змінити будь-який параметр hyperref після підключення, і саме тут задають метадані документа. Поля pdftitle і pdfauthor заповнюють назву й автора, які програма для читання PDF показує в заголовку вікна та у властивостях файлу. Без них програми часто показують ім’я файлу або перший заголовок, а це виглядає незавершено в документі, який ви подаєте або надсилаєте комусь. Викликати \hypersetup у преамбулі можна будь-коли після \usepackage{hyperref}.
Документи, зручні для друку
Для документів, зручних для друку, використовуйте hidelinks. Якщо передати його як параметр, \usepackage[hidelinks]{hyperref}, усі посилання лишаться клікабельними на екрані, але зникнуть і кольорові рамки, і кольоровий текст, тож надрукована сторінка виглядає зовсім звичайно. Багато класів журналів вимагають саме цього.
Одна поширена помилка, якої слід уникати: hyperref перевизначає багато внутрішніх команд, тому його варто підключати одним з останніх пакетів у преамбулі. Якщо посилання ведуть на не ті сторінки або інший пакет видає дивні помилки, порядок підключення — перше, що слід перевірити. Про механіку \label і \ref, яку hyperref робить клікабельною, дивіться перехресні посилання.