Усе над begin{document}
Пакети, метадані та порядок підключення: що належить до преамбули, а що ні.
Усе над begin{document}
Усе між \documentclass{...} і \begin{document} — це преамбула. Вона не виводить жодного видимого тексту. Вона налаштовує запуск. Шрифти, поля, пакети, власні команди та метадані документа живуть тут, тому преамбула зрілої статті нерідко довша за її вступ. Коли ви знаєте, що робить кожен рядок, скопійований шаблон перестає бути магією і стає контрольним списком.
Будова
\documentclass[11pt,a4paper]{article}
\usepackage[utf8]{inputenc}\usepackage[T1]{fontenc}\usepackage[margin=1in]{geometry}\usepackage{amsmath,amssymb}\usepackage{graphicx,booktabs}\usepackage{hyperref} % load late
\title{Title}\author{You}\date{\today}Параметри \documentclass задають глобальні типові значення: 11pt — базовий розмір шрифту, від якого масштабується все решта, а a4paper оголошує розмір паперу. Два рядки з кодуваннями — історичні супутники: inputenc повідомляє рушієві, що ваш вихідний файл у UTF-8, а fontenc вибирає кодування шрифту, щоб літери з діакритикою були справжніми гліфами, а не складеними. Сучасний LaTeX уже припускає вхідне кодування UTF-8, тож у нових документах ці рядки часто пропускають, але вони нешкідливі, і шаблони зберігають їх для сумісності.
Середній блок підключає пакети з додатковими можливостями. geometry задає поля одним параметром, amsmath та amssymb надають математичні середовища й символи, потрібні майже кожному технічному документу, graphicx вмикає \includegraphics для рисунків, а booktabs дає лінії, завдяки яким таблиці виглядають професійно. Нарешті, hyperref робить посилання й цитування клікабельними та навмисно підключається останнім, бо він перевизначає внутрішні частини багатьох інших пакетів.
Рядки \title, \author і \date лише зберігають метадані. Нічого не друкується, доки в тілі не спрацює \maketitle, тому їх узагалі можна ставити в преамбулі.
Практичні правила
Кілька звичок зберігають преамбулу здоровою. Підключайте один пакет на одне завдання і не нагромаджуйте пакети, що борються за одну територію, наприклад два способи задати поля. Тримайте hyperref наприкінці, за винятком кількох задокументованих випадків на кшталт cleveref, які мають іти після нього. Загальні для документа вибори ставте в параметри класу, а не розкидайте їх, щоб 11pt чи twocolumn було оголошено один раз там, де це бачить кожен. А коли ваші власні макроси переростуть кілька рядків, перенесіть їх у файл .sty, щоб кілька документів могли спільно користуватися одним набором означень.
Найкорисніша дисципліна — заперечна: якщо ви не знаєте, навіщо в преамбулі певний рядок, дізнайтеся це, перш ніж ваш документ почне від нього залежати. Скопійовані преамбули накопичують мертві рядки, а саме в мертвих рядках ховаються конфлікти пакетів. Дивіться також каркас документа і порівняння рушіїв.
Перевірка: преамбулаНеобов’язкова тренувальна вікторина
Коротка перевірка того, що охоплює цей урок. Після неправильної відповіді показується правильна. Варіанти перемішуються під час кожної спроби. Повторювати можна скільки завгодно.