Скільки математики потрібно статті

Позначення як точність, дисципліна символів, коли нумерувати формули та як лишатися послідовним.

Скільки математики потрібно статті

Рівно стільки, скільки вимагають ваші твердження, і жодним символом більше. Математика в статті — не ознака витонченості, а інструмент точності. Найкраще написані статті вживають позначення там, де проза була б двозначною, і прозу там, де позначення були б шумом.

Позначення — це точність, а не прикраса

Пишіть $f: \mathcal{X} \to \mathcal{Y}$, коли читач має точно знати область визначення й область значень. Пишіть «модель відображає зображення в мітки», коли йому цього не потрібно. Абзац, який міг би бути звичайною мовою, але поданий як каша із символів, виглядає не суворим, а ухильним, і рецензенти перекладають його назад, щоб перевірити, чи там взагалі щось стверджується. Перш ніж формалізувати твердження, запитайте себе: чи символьна версія виключає хибне прочитання, яке допускає прозова? Якщо ні, залиште прозу.

Визначайте кожен символ один раз і ніколи не перевизначайте

Робоча пам’ять читача — ваш найдефіцитніший ресурс. Правила такі:

  • Вводьте кожен символ при першому вжитку: «нехай $n$ — кількість зразків».
  • Одне значення на символ у всій статті. Якщо $\alpha$ у розділі 3 — швидкість навчання, то в розділі 5 вона не може бути рівнем значущості.
  • Для статей із щільними позначеннями невелика таблиця позначень на початку себе виправдовує.
ЗвичкаВплив на читача
Символ визначено при першому вжиткуНе доводиться шукати назад
Один символ, одне значенняНе доводиться вгадувати за контекстом
Таблиця позначеньЄ карта для всієї статті

Нумеруйте формули лише тоді, коли на них посилаєтеся

Номер формули — це обіцянка: «ми ще повернемося до цього». Якщо нумерувати все, важливі формули тонуть серед неважливих.

\begin{equation}
\mathcal{L} = \mathcal{L}_{\text{task}} + \lambda \mathcal{L}_{\text{reg}}
\label{eq:loss}
\end{equation}

Посилайтеся на неї через \eqref{eq:loss}. Для виокремлених формул, на які ви ніколи не посилаєтеся, використовуйте \[ ... \] або середовища із зірочкою й пропускайте номер. Механізм посилань розібрано в статті перехресні посилання.

Теореми, одним подихом

Якщо ваша стаття щось доводить, загортайте твердження в середовища theorem, lemma і proof, а не виділяйте «Теорема 1» жирним вручну: вони нумеруються самі, чисто перехресно посилаються і чітко показують, що саме стверджується, а що є коментарем. Налаштування і користування описано в статті теореми й доведення.

Послідовність — половина справи

Оберіть умовності й тримайтеся їх у всій статті:

  • Вектори жирним ($\mathbf{x}$) або зі стрілкою, але ніколи обидва способи разом.
  • Матриці великими жирними літерами, скаляри малими курсивними.
  • Множини подвійним накресленням або каліграфічним ($\mathbb{R}$, $\mathcal{D}$), але послідовно.
  • Те саме правило в рисунках і таблицях, що й у тексті.

Власні макроси роблять послідовність дешевою: визначте \newcommand{\vx}{\mathbf{x}} один раз, і пізня зміна позначення стане правкою в один рядок замість пошуку по всій статті.

Підлаштуйтеся під видання

Теоретичне видання очікує формальних тверджень і повних доведень. Прикладне видання очікує чіткої постановки задачі і, можливо, однієї функції втрат. Прочитайте три прийняті статті з вашого цільового видання й підлаштуйте щільність під них. Щоб опанувати техніку набору всього цього, почніть із математичного режиму і тримайте відкритою у вкладці шпаргалку математичних символів.

Назад до Анатомія статті