Скільки математики потрібно статті
Позначення як точність, дисципліна символів, коли нумерувати формули та як лишатися послідовним.
Скільки математики потрібно статті
Рівно стільки, скільки вимагають ваші твердження, і жодним символом більше. Математика в статті — не ознака витонченості, а інструмент точності. Найкраще написані статті вживають позначення там, де проза була б двозначною, і прозу там, де позначення були б шумом.
Позначення — це точність, а не прикраса
Пишіть $f: \mathcal{X} \to \mathcal{Y}$, коли читач має точно знати область визначення й область значень. Пишіть «модель відображає зображення в мітки», коли йому цього не потрібно. Абзац, який міг би бути звичайною мовою, але поданий як каша із символів, виглядає не суворим, а ухильним, і рецензенти перекладають його назад, щоб перевірити, чи там взагалі щось стверджується. Перш ніж формалізувати твердження, запитайте себе: чи символьна версія виключає хибне прочитання, яке допускає прозова? Якщо ні, залиште прозу.
Визначайте кожен символ один раз і ніколи не перевизначайте
Робоча пам’ять читача — ваш найдефіцитніший ресурс. Правила такі:
- Вводьте кожен символ при першому вжитку: «нехай $n$ — кількість зразків».
- Одне значення на символ у всій статті. Якщо $\alpha$ у розділі 3 — швидкість навчання, то в розділі 5 вона не може бути рівнем значущості.
- Для статей із щільними позначеннями невелика таблиця позначень на початку себе виправдовує.
| Звичка | Вплив на читача |
|---|---|
| Символ визначено при першому вжитку | Не доводиться шукати назад |
| Один символ, одне значення | Не доводиться вгадувати за контекстом |
| Таблиця позначень | Є карта для всієї статті |
Нумеруйте формули лише тоді, коли на них посилаєтеся
Номер формули — це обіцянка: «ми ще повернемося до цього». Якщо нумерувати все, важливі формули тонуть серед неважливих.
\begin{equation} \mathcal{L} = \mathcal{L}_{\text{task}} + \lambda \mathcal{L}_{\text{reg}} \label{eq:loss}\end{equation}Посилайтеся на неї через \eqref{eq:loss}. Для виокремлених формул, на які ви ніколи не посилаєтеся, використовуйте \[ ... \] або середовища із зірочкою й пропускайте номер. Механізм посилань розібрано в статті перехресні посилання.
Теореми, одним подихом
Якщо ваша стаття щось доводить, загортайте твердження в середовища theorem, lemma і proof, а не виділяйте «Теорема 1» жирним вручну: вони нумеруються самі, чисто перехресно посилаються і чітко показують, що саме стверджується, а що є коментарем. Налаштування і користування описано в статті теореми й доведення.
Послідовність — половина справи
Оберіть умовності й тримайтеся їх у всій статті:
- Вектори жирним ($\mathbf{x}$) або зі стрілкою, але ніколи обидва способи разом.
- Матриці великими жирними літерами, скаляри малими курсивними.
- Множини подвійним накресленням або каліграфічним ($\mathbb{R}$, $\mathcal{D}$), але послідовно.
- Те саме правило в рисунках і таблицях, що й у тексті.
Власні макроси роблять послідовність дешевою: визначте \newcommand{\vx}{\mathbf{x}} один раз, і пізня зміна позначення стане правкою в один рядок замість пошуку по всій статті.
Підлаштуйтеся під видання
Теоретичне видання очікує формальних тверджень і повних доведень. Прикладне видання очікує чіткої постановки задачі і, можливо, однієї функції втрат. Прочитайте три прийняті статті з вашого цільового видання й підлаштуйте щільність під них. Щоб опанувати техніку набору всього цього, почніть із математичного режиму і тримайте відкритою у вкладці шпаргалку математичних символів.