Де насправді опиняються плаваючі об’єкти

htbp, чому примусове «тут» часто не спрацьовує і як перенести середовище ближче до тексту.

Де насправді опиняються плаваючі об’єкти

Рисунки й таблиці в LaTeX — це плаваючі об’єкти (floats), а це означає, що місце коду у вашому джерелі — пропозиція, а не інструкція. LaTeX переставляє їх, щоб сторінки були заповнені рівномірно, щоб уникати напівпорожніх сторінок і щоб дотримуватися типографських обмежень, наприклад, яку частину сторінки можуть займати зображення. Це найбільший культурний шок для тих, хто прийшов із текстового процесора, а розуміння системи розміщення заощаджує години боротьби з нею.

Що означає htbp

Кожне середовище плаваючого об’єкта приймає необов’язковий аргумент, що перелічує, де LaTeX дозволено його розмістити:

\begin{figure}[htbp] % here, top, bottom, page of floats

Кожна літера — це дозвіл. h дозволяє плаваючому об’єкту стояти «тут», у тому місці тексту, де з’являється код. t дозволяє верх сторінки, b дозволяє низ сторінки, а p дозволяє окрему сторінку плаваючих об’єктів, що містить лише рисунки й таблиці. LaTeX перебирає їх приблизно в такому порядку для кожної сторінки, яку складає, і бере перше розміщення, що задовольняє його внутрішні правила щодо інтервалів і балансу сторінки. Літери надають можливості, а не виражають ранжовані побажання, тому перелік усіх чотирьох дає LaTeX найбільше простору, щоб розмістити об’єкт десь поруч і розсудливо. Якщо опустити аргумент зовсім, типове значення — [tbp], без h, і саме тому «голий» рисунок так часто стрибає нагору наступної сторінки.

Чому примус «тут» не допомагає

Написати лише [h] здається очевидним виправленням, але зазвичай робить гірше. Якщо плаваючий об’єкт не вміщається в залишок місця на поточній сторінці, а h — єдиний наданий вами дозвіл, LaTeX не може розмістити його ні на цій сторінці, ні законно на жодній іншій. Тож він переносить об’єкт далі, сторінку за сторінкою, чекаючи місця, що задовольнить h. Плаваючі об’єкти також мають лишатися у своєму порядку, тож усі наступні рисунки вишиковуються в чергу за застряглим, і вся купа часто вивалюється наприкінці розділу. Додавання знака оклику, як у [h!], каже LaTeX послабити деякі правила інтервалів, але не може створити місце, якого немає.

Звички, що справді працюють

По-перше, залиште [htbp] типовим і відпустіть ідеальне до пікселя розміщення на етапі чернетки, бо кожен абзац, який ви додаєте чи видаляєте, усе одно перемішує сторінки. По-друге, ставте середовище рисунка в джерелі поруч з абзацом, який уперше на нього посилається, оскільки LaTeX починає шукати йому місце з цієї точки вперед, і плаваючий об’єкт може зсунутися пізніше, але ніколи раніше свого коду. По-третє, пишіть текст так, щоб посилатися на рисунки за номером, як-от «Рисунок 3 показує конвеєр», ніколи не «рисунок нижче», щоб текст лишався правильним, куди б не потрапив об’єкт.

Якщо плаваючий об’єкт усе одно опиняється в неприйнятному місці, є потужніші інструменти, зокрема бар’єри для плаваючих об’єктів і розміщення [H], які описано в уроці рисунок, що тікає з розділу. Беріться за них наприкінці роботи, коли текст стабільний, а не під час чернетки.

Назад до Плаваючі об’єкти й чорнило