Відкритий доступ, платні бар’єри та DOI
Що таке DOI, чому статті коштують 40 доларів і які безкоштовні шляхи оминути платний бар’єр.
Відкритий доступ, платні бар’єри та DOI
Клацаєте посилання на статтю, потрапляєте на сторінку, де просять 39,95 долара, закриваєте вкладку, зітхаєте. Кожен дослідник знає цей цикл. Цей урок пояснює систему, що за ним стоїть, і безкоштовні двері крізь неї.
DOI: постійна адреса статті
DOI (Digital Object Identifier, цифровий ідентифікатор об’єкта) — це постійний ідентифікатор, який присвоюють публікації, наприклад 10.1145/3297858.3304013. Додайте до нього на початку https://doi.org/, і ви отримаєте посилання, яке гарантовано й далі вестиме до статті, навіть якщо видавець переробить свій сайт. Веб-посилання псуються; DOI — ні.
DOI важливі для цитування. DOI однозначно ідентифікує одну статтю, тому інструменти можуть знайти повний бібліографічний запис за самим DOI. Вставте DOI в Oleafly, і він отримає готовий запис BibTeX, без ручного набору списків авторів. Як це працює, описано в додаванні цитат і створенні бібліографії. Якщо в статті вказано DOI, користуйтеся ним. Це найнадійніший ідентифікатор, який у статті коли-небудь буде.
Чому існують платні бар’єри
Традиційно видавці брали з університетських бібліотек плату за передплату журналів, а читачі без передплати платили за кожну статтю. Дивне тут ось що: авторам за статтю не платять, рецензентам за рецензування не платять, а читання коштує грошей. Саме через це існує рух за відкритий доступ.
Різновиди відкритого доступу
| Термін | Значення | Хто платить |
|---|---|---|
| Платний доступ (традиційний) | Платять читачі або їхні бібліотеки | Сторона читача |
| Золотий відкритий доступ | Остаточна версія безкоштовна для всіх на сайті видавця | Зазвичай автори, через APC |
| Зелений відкритий доступ | Автор сам архівує безкоштовну копію (сервер препринтів або особистий сайт), а версія видавця лишається платною | Ніхто |
| Діамантовий відкритий доступ | Безкоштовно читати й безкоштовно публікувати | Спонсори видання |
APC — це article processing charge, плата за обробку статті, яку автори (насправді їхні гранти чи університети) сплачують за золотий відкритий доступ. Вона становить від кількох сотень до кількох тисяч доларів за статтю. Добросовісні видання звільняють від APC авторів, які не можуть заплатити; видання, що існують переважно для збирання APC за фальшивого рецензування, називають хижацькими журналами. Остерігайтеся будь-якого «журналу», який розсилає вам листи з проханням надсилати статті.
Препринти: безкоштовний шлях, який уже переміг
Найпростіший відкритий доступ на практиці — зелений: автори викладають свій рукопис на arXiv або подібний сервер, безкоштовно для всіх, а платна версія стає формальністю. Більшість видавців прямо це дозволяють. Тож коли ви натрапили на платний бар’єр:
- Пошукайте точну назву; зазвичай знаходиться PDF на arXiv або на сторінці автора.
- Перегляньте вебсторінки авторів.
- Скористайтеся доступом через бібліотеку вашого університету.
- Напишіть автору для листування: майже завжди він із радістю надішле PDF.
Чому це важливо вам як автору
Статті, які можна читати безкоштовно, читають і цитують частіше. Коли публікуєте власну роботу, викладайте препринт, якщо видання це дозволяє, вказуйте DOI всюди, де згадуєте статтю, і підтримуйте бібліографію в порядку з погляду DOI, щоб інші могли знайти те, на що ви посилалися. Де ці кроки стоять у загальному процесі, показано в дорожній карті першої статті, а видавців, що крутять усю цю машину, розібрано в ACM, IEEE, Springer, Elsevier.