Більший і менший шрифт
Параметри класу на кшталт 11pt і локальні перемикачі розміру, що не псують міжрядковий інтервал.
Більший і менший шрифт
Розмір шрифту в LaTeX задається на двох рівнях: базовий розмір для всього документа, який вибирається один раз у параметрах класу, і локальні перемикачі для фрагментів, що мають відрізнятися. Базовий розмір визначає все інше. Заголовки, виноски та локальні розміри визначаються відносно нього.
Для всього документа
\documentclass[11pt]{article} % 10pt, 11pt, 12pt commonПараметр класу задає розмір основного тексту. 10pt — типовий, а 11pt і 12pt — поширені альтернативи; стандартні класи підтримують лише ці три. Зміна параметра пропорційно масштабує весь документ, бо розміри заголовків, виносок та міжрядковий інтервал походять від базового. Якщо вам потрібен базовий розмір понад 12pt, класи на кшталт extarticle або класи KOMA-Script приймають ширший діапазон параметрів.
Локальні перемикачі
{\large larger} {\Large larger}{\small smaller} {\footnotesize notes}{\tiny tiny}Це оголошення, а не команди з аргументами: \large змінює розмір від цього місця до кінця поточної групи, а фігурні дужки навколо {\large larger} якраз обмежують його дію. Повна драбина від найменшого до найбільшого: \tiny, \scriptsize, \footnotesize, \small, \normalsize, \large, \Large, \LARGE, \huge, \Huge. Кожен ступінь відповідає конкретному розміру, що залежить від параметра класу, тож \large при 12pt більший за \large при 10pt. Сприймайте перемикачі як кроки від основного тексту, а не як фіксовані розміри.
У міжрядковому інтервалі є одна тонкість. Перемикач розміру змінює відстань між базовими лініями лише для абзаців, які закінчуються, поки він активний. Для фрагмента з кількох абзаців більшого розміру залишайте розрив абзацу всередині групи, завершуючи \par перед закривною дужкою, як у {\large ... \par}. Інакше останній абзац збереже міжрядковий інтервал звичайного розміру під завеликими літерами, і рядки налізуть один на одного.
Розміри проти структури
Не підробляйте заголовки перемикачами розміру. \section та споріднені команди самі задають розмір, а ще нумерують заголовок, додають його до змісту й створюють закладки PDF. Рядок, зроблений вручну як {\Large \textbf{...}}, нічого з цього не дає. Та сама ідея стосується виділення, про яке йдеться в уроці виділення без боротьби зі шрифтом. Залишайте ручні перемикачі розміру для справді локальних потреб, як-от зауваження розміром із виноску під таблицею чи рядок на титульній сторінці. Якщо потрібно змінити оформлення кожного заголовка в документі, змініть клас або скористайтеся пакетом на кшталт titlesec, замість того щоб вручну задавати розмір кожному заголовку.