Дайте моделі свою таблицю позначень

Макроси й короткий перелік позначень, щоб змінні лишалися сталими.

Дайте моделі свою таблицю позначень

Попросіть модель написати чи переглянути математичний текст, і проза зазвичай виходить добре, а от позначення «пливуть». Ваш вектор \vect{x} в одному абзаці повертається як \mathbf{x}, а в іншому як \vec{x}. Математичне сподівання, яке ви записуєте як \E[X], повертається як \mathbb{E}(X). Кожен варіант компілюється, тож помилок немає. Неузгодженість стає помітною лише тоді, коли читач бачить один і той самий об’єкт, записаний трьома різними способами. Модель бачила всі наявні угоди про позначення і без інструкцій добирає варіанти з усіх одразу. Дайте їй свої позначення явно.

Макроси дають змогу контролювати позначення

Підготовча робота не залежить від ШІ й у будь-якому разі корисна: пропускайте кожен символ, що повторюється, через макрос, щоб у коді стояло \vect{x}, а не «голе» \boldsymbol{x}. Тоді кожне поняття має одну назву, ви можете змінити оформлення всієї статті, відредагувавши одне визначення, а модель отримує невеликий словник, якого можна триматися, замість вигадування варіантів. Про визначення макросів ідеться в уроці Власні команди.

Що вставити в запит

Разом зі своїм запитом додайте стислий блок позначень: визначення макросів і по одному коментарю в рядку, що пояснює призначення кожного.

% vectors: bold italic \vect{x}
% matrices: bold upright \mat{A}
% expectation: \E{X}

Тоді прямо сформулюйте обмеження: «Використовуйте для цих понять лише ці макроси. Не вводьте нових позначень для понять з переліку, а якщо потрібен символ, якого в переліку немає, скажіть про це, а не вигадуйте його». Моделі набагато краще виконують конкретні інструкції, які можна перевірити, ніж розпливчасте «дотримуйтеся мого стилю». Для цілої статті тримайте цей блок як короткий коментар із позначеннями біля преамбули, щоб він завжди був актуальним і готовим до вставлення.

Перевіряйте механічно

Шар макросів робить перевірку дешевою. Якщо кожен вектор має бути записаний як \vect{...}, то будь-який «голий» \mathbf{ чи \vec{ у відповіді моделі — це порушення, яке можна знайти текстовим пошуком, не перечитуючи формули. Запустіть такий пошук по всьому, що ви вставляєте, виправте те, що лишилося, і позначення залишаться однорідними, скільки б правок за допомогою моделі не потрапило в статтю.

В Oleafly

Асистент в Oleafly читає файли проєкту, зокрема й преамбулу, де живуть ваші макроси, тож зазвичай сам підхоплює визначені команди. Проте явна інструкція все одно корисна: побачити, що макрос існує, слабше, ніж почути, що його використання обов’язкове. Додайте до запиту один рядок («використовуйте макроси позначень із преамбули») і скористайтеся вбудованим редагуванням, щоб переглянути заміну наперед, або режимом «Питати дозволу», щоб перевіряти дії інструментів у чаті. Так неузгодженість не потрапить у код.

Назад до Людина + модель