Марковані, нумеровані й описові списки
itemize, enumerate, description, вкладення та власні мітки пунктів.
Марковані, нумеровані й описові списки
Списки в LaTeX — це середовища: ви відкриваєте їх через \begin{...}, закриваєте через \end{...} і позначаєте кожен запис командою \item. Далі LaTeX сам дбає про нумерацію, маркери, відступи й інтервали. Остання частина і є суттю. Ви ніколи не перенумеровуєте нічого вручну, а якщо видалити третій пункт нумерованого списку, пункти від четвертого до десятого непомітно стають третім–дев’ятим.
Три середовища списків
\begin{itemize} \item Bullet\end{itemize}
\begin{enumerate} \item Numbered\end{enumerate}
\begin{description} \item[Term] Definition style\end{description}itemize створює маркований список без порядку і є правильним вибором, коли записи не мають послідовності, наприклад перелік припущень. enumerate нумерує кожен запис автоматично, і саме це потрібно для кроків, що йдуть по порядку, або для пунктів, на які ви плануєте посилатися далі. У enumerate можна навіть поставити \label після \item і потім посилатися на його номер через \ref, так само як на розділ.
description — найменш відоме із трьох, але дуже корисне. Кожен \item приймає необов’язковий аргумент у квадратних дужках, і цей аргумент друкується жирним як мітка, після якої йде текст визначення. Це природне середовище для глосаріїв, переліків позначень і будь-якої структури «термін: пояснення».
Вкладення
Для багаторівневих списків вкладайте середовища одне в одне. Помістіть повний блок \begin{itemize} ... \end{itemize} усередину \item зовнішнього списку, і LaTeX зробить відступ і сам змінить символ маркера. Те саме працює для enumerate, де вкладення змінює стиль нумерації на кожному рівні: спершу арабські цифри, потім літери, потім римські цифри. LaTeX підтримує чотири рівні вкладення, що більше, ніж потрібно будь-якому читабельному документу. Якщо ви опинилися на третьому рівні, матеріал, імовірно, хоче бути прозою або таблицею.
Власні мітки
Будь-який окремий пункт може замінити свій маркер необов’язковим аргументом: \item[(a)] друкує «(a)» замість маркера чи номера. Це зручно для одиничних випадків, але якщо ви хочете змінити вигляд усього списку, виправляти кожен пункт вручну нівелює автоматизацію. Для цього підключіть пакет enumitem, який дозволяє писати щось на кшталт \begin{enumerate}[label=(\alph*)] і перемаркувати весь список в одному місці, а ще дає опції для стискання вертикальних інтервалів.
Типова помилка початківців — залишати порожній рядок між записами \item, сподіваючись розсунути їх. Порожній рядок усередині списку нешкідливий, але візуально нічого не змінює. Інтервалами керує саме середовище списку або опції enumitem. Ще одна помилка: кожне середовище списку мусить містити хоча б один \item перед будь-яким текстом, інакше ви отримаєте збивальну помилку «Something’s wrong—perhaps a missing \item». Усі три середовища можна випробувати в інтерактивній пісочниці.