Додатки з чистою перенумерацією
appendix, розділи A/B, лічильники, що лишаються узгодженими.
Додатки з чистою перенумерацією
Додаток містить матеріал, що підтримує основний текст, але перервав би його: довгі доведення, анкети, додаткові таблиці, подробиці реалізації. Читачі очікують, що додатки позначатимуть літерами A, B, C, а не продовжуватимуть нумерацію розділів, і що матеріал усередині піде тим самим шляхом: рисунок у додатку A має бути рисунком A.1, а не рисунком 47. У LaTeX це один перемикач, а не перебудова структури.
Перемикач
\appendix\chapter{Extra proofs} % becomes Appendix A\section{Lemma details}\appendix — це оголошення, а не середовище: закривати нічого. Від місця, де
воно стоїть, лічильники секціонування скидаються й переходять на літери. У
класах report і book кожен \chapter після нього стає додатком A, додатком
B і так далі, а \section усередині стає A.1. Ви, як і раніше, пишете лише
текст власного заголовка; напис «Appendix A» і літерна нумерація беруться з
класу, так само як номери розділів до перемикання.
У article, де розділів немає, \appendix натомість змінює позначення
\section: перша секція після нього стає додатком A. Усе далі автоматично
лишається узгодженим. У змісті відображаються заголовки з літерами, а
\label, поставлений у додатку, через \ref розв’язується в «A» або «A.2» без
жодної особливої обробки.
Що перенумеровується, а що ні
У report і book рисунки, таблиці та рівняння нумеруються в межах розділів,
тож літеру вони підхоплюють задарма: перший рисунок додатка B — це рисунок B.1.
В article ці лічильники йдуть безперервно крізь увесь документ, а \appendix
їх не чіпає, тому нумерація рівнянь просто триває. Для короткої статті це
нормально; боріться з цим лише тоді, коли видання прямо просить номери з
префіксом A.
Коли хочеться більше
Пакет appendix додає покращення, яких бракує простому перемикачу. Його
середовище appendices може друкувати слово «Appendix» у кожному заголовку й
у змісті (\usepackage[toc,titletoc,title]{appendix}), а також вставляти
розділову сторінку, що оголошує додатки. Для дисертації, шаблон якої цього
ще не робить, ці опції заощаджують ручну возню.
Одна поширена помилка — вписувати позначення в заголовок самому, як-от
\chapter{Appendix A: Extra proofs}. Клас додає власне позначення, тож
результат читається як «Appendix A Appendix A: Extra proofs». Давайте
заголовку лише назву й дозвольте механізму нумерації виконувати його єдину
роботу. Якщо додаток один, самотній «Appendix A» — питання стилю; більшість
видань його приймають, а деякі віддають перевагу безлітерному
\chapter*{Appendix}.