Додатки з чистою перенумерацією

appendix, розділи A/B, лічильники, що лишаються узгодженими.

Додатки з чистою перенумерацією

Додаток містить матеріал, що підтримує основний текст, але перервав би його: довгі доведення, анкети, додаткові таблиці, подробиці реалізації. Читачі очікують, що додатки позначатимуть літерами A, B, C, а не продовжуватимуть нумерацію розділів, і що матеріал усередині піде тим самим шляхом: рисунок у додатку A має бути рисунком A.1, а не рисунком 47. У LaTeX це один перемикач, а не перебудова структури.

Перемикач

\appendix
\chapter{Extra proofs} % becomes Appendix A
\section{Lemma details}

\appendix — це оголошення, а не середовище: закривати нічого. Від місця, де воно стоїть, лічильники секціонування скидаються й переходять на літери. У класах report і book кожен \chapter після нього стає додатком A, додатком B і так далі, а \section усередині стає A.1. Ви, як і раніше, пишете лише текст власного заголовка; напис «Appendix A» і літерна нумерація беруться з класу, так само як номери розділів до перемикання.

У article, де розділів немає, \appendix натомість змінює позначення \section: перша секція після нього стає додатком A. Усе далі автоматично лишається узгодженим. У змісті відображаються заголовки з літерами, а \label, поставлений у додатку, через \ref розв’язується в «A» або «A.2» без жодної особливої обробки.

Що перенумеровується, а що ні

У report і book рисунки, таблиці та рівняння нумеруються в межах розділів, тож літеру вони підхоплюють задарма: перший рисунок додатка B — це рисунок B.1. В article ці лічильники йдуть безперервно крізь увесь документ, а \appendix їх не чіпає, тому нумерація рівнянь просто триває. Для короткої статті це нормально; боріться з цим лише тоді, коли видання прямо просить номери з префіксом A.

Коли хочеться більше

Пакет appendix додає покращення, яких бракує простому перемикачу. Його середовище appendices може друкувати слово «Appendix» у кожному заголовку й у змісті (\usepackage[toc,titletoc,title]{appendix}), а також вставляти розділову сторінку, що оголошує додатки. Для дисертації, шаблон якої цього ще не робить, ці опції заощаджують ручну возню.

Одна поширена помилка — вписувати позначення в заголовок самому, як-от \chapter{Appendix A: Extra proofs}. Клас додає власне позначення, тож результат читається як «Appendix A Appendix A: Extra proofs». Давайте заголовку лише назву й дозвольте механізму нумерації виконувати його єдину роботу. Якщо додаток один, самотній «Appendix A» — питання стилю; більшість видань його приймають, а деякі віддають перевагу безлітерному \chapter*{Appendix}.

Назад до Довга форма